–еферат з курсу У—оц≥олог≥¤ культуриФ студента 4-го курсу ƒ—Ќ“ ƒорожовц¤ –услана
Ќац≥ональний ун≥верситет " иЇво - ћогил¤нська јкадем≥¤"
ињв 1998
якщо ми розгл¤немо сучасну картину генезису людського сусп≥льства, ми не зможемо не пом≥тити того факту, що сьогодн≥ ≥нформац≥¤ стала чи не найважлив≥шим чинником його ≥снуванн¤. ультура, ¤к один з елемент≥в сусп≥льства ≥, водночас, один з тих механ≥зм≥в, ¤к≥ зумовлюють його ≥снуванн¤ ≥ подальший розвиток,† ≥ сусп≥льство, ¤к сукупн≥сть ≥ндив≥д≥в, що його створюють, сьогодн≥ перебувають у т≥сн≥й залежност≥ ≥ взаЇмод≥ють, головним чином, за допомогою засоб≥в mass-media. ћасова комун≥кац≥¤, ¤к один з елемент≥в культури, зТ¤вилас¤ пор≥вн¤но недавно. јле за дуже короткий час вона набула такого поширенн¤ в ус≥х галуз¤х людського ≥снуванн¤, що зараз практично неможливо у¤вити соб≥ ≥снуванн¤ сусп≥льства без ≥нформац≥њ та джерел њњ розповсюдженн¤.
–озгл¤даючи масову комун≥кац≥ю та њњ вплив на соц≥окультурну картину св≥ту, сл≥д ви¤снити, що ми розум≥Їмо п≥д цим терм≥ном. ћасова комун≥кац≥¤ Ц це певний ≥нституц≥ал≥зований макропроцес виробництва, розповсюдженн¤ та обм≥ну ≥нформац≥њ, ¤кий виконуЇтьс¤ за допомогою особливих устроњв та технолог≥й. ўе масова комун≥кац≥¤ визначаЇтьс¤ ¤к особливий стан сусп≥льства, де кожен потенц≥йно вступаЇ в ≥нтеракц≥ю з ус≥ма шл¤хом мовного сп≥лкуванн¤ з уповноваженими субСЇктами Ц представниками ц≥Їњ абстрактноњ сп≥льноти, ≥нституц≥ал≥зованим чи стих≥йним чином, ¤ка делегувала њх в ¤кост≥ таких, чи ¤к атрибута соц≥альност≥.
ѕри в≥дносно спок≥йн≥й еволюц≥њ наукових парадигм, шанси на збереженн¤ колись закорен≥лих в профес≥йн≥й св≥домост≥ погл¤д≥в п≥двищуЇтьс¤. ƒещо под≥бне в≥дбуваЇтьс¤ з презумпц≥Їю У¬семогутност≥ mass-mediaФ у ≥нформац≥йному, ≥деолог≥чному та культурному вплив≥ на фактично безмежну аудитор≥ю. —учасна практика приносить щоденн≥ приклади, чи то з санкц≥¤ми щодо ≥нформац≥йних джерел, ¤к≥ визначаютьс¤ лег≥тимною владою, чи неформальними л≥дерами ¤к основне ≥дейне забезпеченн¤ пол≥тичних рух≥в; чи то з пост≥йними апел¤ц≥¤ми до ≥нформац≥йних джерел громадськоњ думки; чи то з вкладом великих кап≥тал≥в в телерекламу. ћожливо ореол Увсемогутност≥Ф значно зменшений п≥д натиском скепсису, недов≥ри та байдужост≥ щодо д≥¤льност≥ ≥нформац≥йних служб та масового сп≥лкуванн¤ маЇ кр≥м ≥деолог≥чноњ ще й ≥ншу основу. ћожливо, справа в тому, що сусп≥льна комун≥кац≥¤ Ї, по сут≥, антагон≥стичною структурою сусп≥льства, ¤скравий приклад ¤кого демонструЇ наша сучасн≥сть.
онтроль за засобами масовоњ комун≥кац≥њ - одна з обовС¤зкових функц≥й сусп≥льноњ системи. Ќе зважаючи на регламентован≥сть масовоњ комун≥кац≥њ в б≥льш≥й чи менш≥й м≥р≥, властиву р≥зним соц≥альним угрупуванн¤м, ¤к ≥нституц≥¤, так ≥ сам процес, досить автономн≥. ќпосередкована багатоскладними економ≥чними, соц≥альними та культурними впливами, масова комун≥кац≥¤, в свою чергу формуЇ щоденн≥сть, соц≥ум та алгоритми його п≥знанн¤. ≤нтенсивно проникаючи в ус≥ закутки соц≥альноњ структури, масова комун≥кац≥¤ даЇ п≥дстави у¤вл¤ти њњ ¤к ун≥версальний механ≥зм, що звС¤зуЇ культуру з ≥ншими ≥нституц≥¤ми сусп≥льства. Ќе будучи незалежною зм≥нною, масова комун≥кац≥¤, тим не менше, пронизуЇ соц≥альний орган≥зм ц≥лком, диференц≥юючи та зСЇднуючи його глибини, ¤к≥ доступн≥ звичайному та науковому спостереженню на р≥вн≥ обСЇктивному, символ≥чному та р≥вн≥ д≥й.[1]
јналог≥¤ми Увсезагального звТ¤зкуФ у¤вленн¤ про могутн≥сть масовоњ комун≥кац≥њ не вичерпуЇтьс¤. ¬она також розгл¤даЇтьс¤ сучасною культурою, що досить ¤скраво можна побачити в концепц≥њ ћол¤, прихильник≥в когн≥тивного п≥дходу до њњ анал≥зу, або в критиц≥ ∆. Ѕод≥¤ра, де в≥н розгл¤даЇ ≥нформац≥йне сусп≥льство, в ¤кому множатьс¤ не схож≥ один на одного образи колись Їдиноњ реальност≥, а ≥стина вислизуЇ, розчин¤ючись в р≥зноман≥тност≥ вар≥ант≥в.[2] ќчищен≥ до ≥деал≥зац≥њ, ц≥ обидв≥ аналог≥њ ¤вл¤ють собою спробу концептуал≥зувати масову комун≥кац≥ю не т≥льки ¤к оформлювача громадськоњ злагоди, але й ¤к тотального опосередковувача соц≥ального та культурного контексту.
ќбгрунтуванн¤ масовоњ комун≥кац≥њ за схемами анал≥зу соц≥альних процес≥в (≥деолог≥чних, ≥нформац≥йних тощо), а функц≥онуванн¤ засоб≥в mass-media Ц за схемами анал≥зу соц≥альних структур, не в≥дображаЇ можлив≥сть розгл¤дати сусп≥льн≥ функц≥њ комун≥кативних феномен≥в в ≥ншому ракурс≥. ћасова комун≥кац≥¤ може розгл¤датис¤ ¤к ¤к≥сно визначений стан сусп≥льства, ¤ке пор¤д з необх≥дн≥стю незаангажованоњ досл≥дницькоњ реЇстрац≥њ його про¤в≥в та параметр≥в викликаЇ те чи ≥нше ц≥нн≥сне ставленн¤. «вичайно, коли досл≥днику не вдаЇтьс¤ застрахувати себе в≥д оц≥нок запроваджених ≥деальних конструкц≥й в терм≥нах бажаного, в≥н ризикуЇ стати творцем соц≥альноњ утоп≥њ, що неодноразово трапл¤лос¤ в ≥стор≥њ, ≥ трапл¤Їтьс¤ зараз. “ак, наприклад, ≥де¤ ё.’абермаса про рац≥ональний сусп≥льний дискурс ¤к допустимий та обгрунтований шл¤х руху до в≥льного сусп≥льства, досить часто вважаЇтьс¤ його критиками нањвним та романтичним, а зовс≥м не реальним.[3]
ѕом≥ж тим, кр≥зь призму ц≥Їњ ≥дењ, масову комун≥кац≥ю можна було б позначити особливим ¤к≥сним станом сусп≥льства, в ¤кому на противагу позиц≥њ Увс≥ проти вс≥хФ, вс≥ вступають в комун≥кац≥ю з ус≥ма, тобто взаЇмод≥ють реал≥зуючи внутр≥шн≥ нам≥ри на ≥ншого, та в к≥нцевому рахунку сп≥вв≥днос¤ть себе з ус≥м соц≥альним св≥том. Ќема п≥дстав сумн≥ватис¤ в тому, що цей утоп≥чний малюнок покоњтьс¤ на де¤кому глибинному зм≥ст≥. ¬ ситуац≥њ постмодерну, цей образ можна по¤снити напруженим рухом громадськоњ думки в сторону тих форм та засоб≥в людського ≥снуванн¤, ¤к≥ б давали гарант≥њ або, принаймн≥, скорочували ймов≥рн≥сть летальних випадк≥в та катастроф не ≥деал≥в, але доль соц≥альних сп≥льнот та ≥ндив≥д≥в.
—учасне визначаЇтьс¤ ¤к Упост≥ндустр≥альнеФ або Усусп≥льство споживанн¤, У≥нформац≥йнеФ або Усусп≥льство mass-mediaФ. Ќавр¤д чи ¤кесь з цих визначень буде вичерпним. ѕроте беззаперечним те що, зм≥ст цих назв охоплюЇ суттЇв≥ детал≥, без ¤ких побудова ц≥лого не може в≥дбутис¤. ≤ масова комун≥кац≥¤ в назвах Ц не модус, а один з найважлив≥ших атрибут≥в соц≥альноњ та культурноњ матер≥њ.
ћасова комун≥кац≥¤ Ї ц≥лком в≥дпов≥дним сюжетом соц≥олог≥чних досл≥джень. јле штучно замикати ареал засоб≥в масовоњ комун≥кац≥њ виключно простором, ¤кий контролюЇтьс¤ ≥деолог≥чними ≥нституц≥¤ми, ¤к це було ран≥ше, означало б ще раз продемонструвати досл≥дницьку нечуттЇв≥сть до тих очевидностей, що комун≥кативн≥ канали не обмежуютьс¤ обслуговуванн¤м ≥нформац≥йних та громадських процес≥в. ¬они корелюють з будь-¤кими ≥ншими рухами в культур≥, ≥ тому дл¤ вивченн¤ сфери соц≥ального сп≥лкуванн¤, ¤ке зветьс¤ масовою комун≥кац≥Їю, необх≥дний розгорнутий соц≥окультурний контекст.
ѕро те, що розвиток mass-media впливаЇ на культуру куди б≥льш значною м≥рою, н≥ж посиленн¤ ≥деолог≥чного пресингу, ¤кому культурно автономний ≥ндив≥д спроможний у певн≥й м≥р≥ протисто¤ти, передбачалось художниками ще в т≥ часи, коли прикмети масово-комун≥кативноњ експанс≥њ лише починали зТ¤вл¤тис¤ та множитис¤. –аф≥нована культурна рефлекс≥¤ сприймала газетний текст, ¤кий набував попул¤рност≥, ¤к дещо чужор≥дне та несум≥сне з книжковим, ¤к де¤ка його вульгарна под≥бн≥сть не пристосована до звТ¤зного опису та джерел та насл≥дк≥в.
У“епер, коли газети зам≥нили ≥стор≥ю, чи, точн≥ше, ту традиц≥ю, ¤ку можна назвати ≥сторичною пл≥ткою, стало легше хоча б в одному в≥дношенн≥ Ц принаймн≥, зрозум≥ло, що ми не знаЇмо н≥чого кр≥м к≥нц¤. √азети не просто пов≥домл¤ють новини, вони пов≥домл¤ють про все ¤к про новини. ÷е дуже ц≥каво, ¤к ц≥кава останн¤ сцена пТЇси. а тим кому досить вистр≥лу чи поц≥лунку, прост≥ше ≥ легше приходити перед зав≥сою. јле ¤кщо хочетьс¤ д≥знатис¤ хто що зробив ≥ чому, цього замалоФ („естертон).[4]
¬ XX стол≥тт≥ абсолютно зм≥нивс¤ вектор культурного розвитку, хоча пильний погл¤д уже давно м≥г спрогнозувати образ культури mass-media та прототип того розвитку, ¤кий в≥дбуваЇтьс¤ сьогодн≥. Ќесхож≥сть двох культурних тенденц≥й переживались та тлумачились культурою в р≥зних ракурсах. ≤ ¤кщо майстри традиц≥й в≥дстоювали класичне кредо, то автори початку та середини стол≥тт¤, досить гостро в≥дпов≥даючи на ситуац≥ю протисто¤нн¤, ставили п≥д сумн≥в адекватн≥сть класики сучасн≥й епос≥, використовуючи весь наб≥р р≥зноман≥тних прийом≥в Ц в≥д естетичноњ агрес≥њ та епатажу до ≥нтелектуального скепсису. «асоби освоЇнн¤ знань та культурних ц≥нностей, в≥дпрацьован≥ традиц≥йною наукою та просв≥тництвом, не визнавалис¤ ними в ¤кост≥ адекватних.
ѕроте авангардизм п≥знього модерну сам перетворюЇтьс¤ в традиц≥ю з концептуал≥зованими напр¤мками та стил¤ми. ≤ та модель, що приходить йому на зм≥ну останн≥ми дес¤тил≥тт¤ми, позначена американськими теоретиками преф≥ксом УпостФ, маЇ набагато ло¤льн≥ше ставленн¤ до культури минулого, припускаючи, принаймн≥, гру з його залишками. ¬ ц≥й модел≥, ор≥Їнтован≥й на принцип плюрал≥зму, в≥дводитьс¤ м≥сце всьому: гуман≥тарн≥й м≥с≥њ та накопиченню переведених в зм≥ст знак≥в, чистому мистецтву та комерц≥ал≥зац≥њ, ел≥тарност≥ та масовост≥, зм≥шуванню, п≥дробц≥ стил≥в та деконструкц≥њ ориг≥нального тексту ¤к сировини дл¤ нових твор≥нь.[5] [6]
ћожна стисло позначити масово-комун≥кативн≥ аспекти сучасних культурних рух≥в, апелюючи до думки про пр¤мий та зворотн≥й вплив mass-media на структуру та склад жанр≥в л≥тератури та мистецтва, на трансформац≥ю текстових вираз≥в св≥тосприйн¤тт¤, ¤ке зм≥нюЇтьс¤. ¬досконаленн¤ комун≥кативних засоб≥в спри¤Ї утвердженню ун≥кальних способ≥в обм≥ну пов≥домленн¤ми в межах великих соц≥альних та культурних територ≥й. ¬они в змоз≥ виробл¤ти своњ власн≥ системи знак≥в та значень, де¤к≥ з ¤ких досить схоже символ≥зують навколишню д≥йсн≥сть, ≥нш≥ ж в≥двод¤ть в прост≥р ≥люз≥й та м≥ф≥в, створюючи особливу Фпаралельну реальн≥стьФ, ¤ка лише в певних точках перетинаЇтьс¤ з повс¤кденн¤м.
« розвитком компТютерних комун≥кац≥й, заснована на вар≥ативност≥ та швидкоплинност≥ зм≥ни ауд≥ов≥зуальних образ≥в, реальн≥сть ≥люзорних св≥т≥в стаЇ все б≥льш в≥дчутною. “а завд¤ки своњй колоритност≥ та р≥зноман≥тност≥, вони постають перед нами ¤к щось ц≥лком правдопод≥бне, ¤ке не поступаЇтьс¤ в достов≥рност≥ повс¤кденному життю. ¬же к≥нематограф Ц це дитинство УекранноњФ комун≥кац≥њ, ¤кому п≥двладн≥ будь-¤к≥ загадки соц≥уму та ≥ндив≥дуальноњ дол≥, породжуЇ р≥зноман≥тн≥ м≥фолог≥чн≥ конструкц≥њ, так≥, наприклад, ¤к Усв≥т любов≥ та добротиФ, Усв≥т насилл¤Ф або Усв≥т профес≥йФ.
ƒо нових форм масовоњ комун≥кац≥њ найб≥льш чуттЇвим субТЇктом Ї, ¤к в≥домо, молодь. јле не зрозум≥ло, що Ї причиною дл¤ цього: чи то мода, чи то допитлив≥сть, чи щось ≥нше. ≤нформац≥йно обТЇмн≥ ауд≥ов≥зуальн≥ образи Ї дл¤ нењ б≥льш привабливими, н≥ж книжков≥ описи. јле саме останн≥ Ї природн≥м способом ≥снуванн¤ класичних гуман≥тарних ц≥нностей, ¤к≥ виражаютьс¤ ≥де¤ми та пон¤тт¤ми. ≤ ¤кщо наше сусп≥льство тривожитьс¤ перспективою в≥длученн¤ молод≥ в≥д гуман≥тарних традиц≥й, досить прийн¤тливою задачею вбачаЇтьс¤ тод≥ пошук адекватних шл¤х≥в њњ ≥снуванн¤ в сучасн≥й комун≥кац≥њ, ¤ку неможливо вт≥снити в порожнечу в≥докремленоњ н≥ш≥.
—проба вирватис¤ за меж≥ вигаданих д≥алог≥в та псевдосп≥лкуванн¤, а також бажанн¤ подивитис¤ на себе та на св≥т з позиц≥њ гуман≥тарноњ культури Ц так≥ особливост≥ нашоњ тепер≥шньоњ комун≥кативноњ ситуац≥њ. ‘еномен так званого Узаповненн¤ б≥лих пл¤мФ в однаков≥й м≥р≥ притаманний телебаченню, к≥нематографу та прес≥ Ї н≥ чим ≥ншим, ¤к добудовою ц≥л≥сного образу ≥стор≥њ та культури у вс≥х њх причинно-насл≥дкових звТ¤зках та залежност¤х, заснованих на рац≥ональних аргументах та достов≥рному знанн≥, тобто Ї тим способом опануванн¤ культурними сутност¤ми, ¤кий швидше репрезентуЇ класичну книжкову культуру, н≥ж культуру калейдоскопу та попур≥. “им не менш, знакова та ≥нформац≥йна гром≥здк≥сть може перешкоджати розгорнутому сусп≥льному ракурсу, неминуче принос¤чи до нього невизначен≥сть, двозм≥стовн≥сть та ф≥ктивн≥сть.
‘≥ксуючи под≥бну ситуац≥ю. культурна рефлекс≥¤ (що ¤скраво спостер≥гаЇтьс¤ в њњ багаточисельних зах≥дних та м≥сцевих зразках) ≥ сьогодн≥ вм≥щуЇ в себе весь спектр оц≥нок культурноњ функц≥њ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, присвоюючи њм титул Умонстр≥вФ, ¤к≥ формують одном≥рну людину, або Учарод≥њвФ, ¤к≥ твор¤ть реальн≥сть на наших очах.
–озр≥зненн¤ сучасних культурних тенденц≥й засв≥дчено ≥ науковими тлумаченн¤ми масовоњ комун≥кац≥њ, ¤ка виступаЇ предметом досл≥джень багатьох спец≥ал≥зованих областей. ∆орстке розд≥ленн¤ культурноњ реальност≥ з метою њњ найкращого та б≥льш вдалого опису та по¤сненн¤, безумовно, вимушений зах≥д. “ут доц≥льно згадати висунуту в 60-их роках в≥дому соц≥одинам≥чну теор≥ю культури ј.ћол¤, ¤ка схематично концептуал≥зуЇ ц≥ р≥зниц≥ та заснована на Ук≥бернетичномуФ п≥дход≥. ¬она вир≥зн¤Їтьс¤ високим р≥внем операц≥онал≥зац≥њ пон¤ть, передус≥м, це стосуЇтьс¤ фундаментальних дл¤ автора пон¤ть Угуман≥тарноњФ та УмозањчноњФ культур ¤к двох несп≥впадаючих тип≥в, акумулюючих принципово несхож≥ доктрини створенн¤ трансл¤ц≥њ та опануванн¤ знанн¤ми ≥ ц≥нност¤ми. —утн≥сть гуман≥тарноњ культури, ¤ка набула дом≥нантного статусу за час≥в епохи ¬≥дродженн¤, була в ствердженн≥, що ≥снують основн≥ та неосновн≥ предмети уваги, головн≥ та другор¤дн≥ теми дл¤ роздум≥в. ѕостулювалас¤, таким чином, ≥Їрарх≥¤ ≥дей та пон¤ть, засвоЇнн¤ ¤коњ може вдосконалюватис¤ за законами лог≥ки та рац≥онального мисленн¤, в результат≥ чого св≥т розбивавс¤ на Увпор¤дковану систему п≥длеглих один одному ≥ ч≥тко визначених категор≥йФ.[7]
јле це був лише етап маг≥стрального культурного руху. ѕ≥д впливом ≥нтенсивного розвитку в XX стол≥тт≥ засоб≥в масовоњ комун≥кац≥њ, стверджуЇ ћоль, традиц≥йна культура пом≥тно трансформуЇтьс¤, в≥дхил¤ючи класичний еталон п≥знанн¤, ¤к застар≥лий та неадекватний† умовам не ≥снуючих до цього часу ≥нформац≥йних злив, великоњ к≥лькост≥ под≥й, факт≥в, ≥стор≥й тощо.
якщо в Угуман≥тарн≥йФ культур≥ система знань будувалась на необх≥дност≥ опануванн¤ причинно-насл≥дкових звТ¤зк≥в, то в новому культурному тип≥ осв≥та Ї результатом випадкового, стих≥йного накопиченн¤ розр≥знених елемент≥в. У—учасна людина в≥дкриваЇ дл¤ себе навколишн≥й св≥т за законами випадку, в процес≥ спроб та помилок, сукупн≥сть њњ знань визначаЇтьс¤ статистично, вона черпаЇ њх з газет, з в≥домостей, здобутих по м≥р≥ необх≥дност≥. лише накопичивши певний обТЇм ≥нформац≥њ вона починаЇ знаходити в н≥й прихован≥ структури. ¬она йде в≥д випадкового до випадкового, але часом це випадкове стаЇ суттЇвим.[8]
‘рагментарн≥ знанн¤, складаючись у Їдину картину за принципом мозањки, не формують структури, але досить щ≥льно п≥д≥гнан≥† один до одного, створюють компактний, з певним внутр≥шн≥м значенн¤м, прост≥р. “ворц¤ми, пров≥дниками та дизайнерами УмозањчноњФ культури Ї засоби масовоњ комун≥кац≥њ. √азетний лист, теленовини або рекламний кл≥п Ц типов≥ њњ посланн¤, засвоЇнн¤ ¤ких хоч даЇ досить поверхове у¤вленн¤ про сутн≥сть речей, але, водночас, надаЇ можлив≥сть непогано розбиратис¤ в повс¤кденному житт≥.
ћасова комун≥кац≥¤ значною м≥рою опосередковуЇ функц≥онуванн¤ сучасноњ символ≥чноњ культури, певним чином њњ диференц≥юючи, пов≥домл¤ючи њй особлив≥ принципи та зразки взаЇмод≥њ значень та знак≥в, ц≥нностей та символ≥в, припускаючи ≥снуванн¤ досить р≥зних за складом текст≥в, ¤к≥ знаход¤тьс¤ м≥ж собою в досить заплутаних в≥дносинах паралельного ≥снуванн¤. јле, все-таки, mass-media Ї нев≥дТЇмним чинником сучасного людського ≥снуванн¤ взагал≥ ≥ культури зокрема. ≤ тому можна нав≥ть сказати, що масова комун≥кац≥¤ не т≥льки ув≥йшла в людське сусп≥льство, зайн¤вши досить значне м≥сце в структур≥ культури, але й призвела до того шл¤ху розвитку сусп≥льства, ¤кий в≥дбуваЇтьс¤ ≥ сьогодн≥.
—писок литературы
остенко Ќ. У÷енности и символы в массовой коммуникацииФ, ., 1993.
Berkman R. Kitch L. V. УPolitics in the Media AgeФ New York, 1986.
УMedia in BritainФ, Aug. 1997.
[1] Rosengren K.E.† УMedia Linkages Between Culture and Other Societal SystemsФ// Communication yearbook (ed. by M. McLaughlin) Beverly Hill, 1986, p.21-22.
[2] Baudrillard J. УSimilationФ, New York, 1984.
[3] Turner J. УThe Structure of Sociological TheoryФ, Chicago, 1986, p.209-210.
[4] „естертон √. . У‘ранциск јсизскийФ//† ¬опросы философии, є1, 1989 с.86.
[5] лименкова “. ј. Уќт феномена к структуреФ, ћ., 1991, с.68-85.
[6] Jameson F. ФPostmodernism and Consumer SocietyФ// The Anti Aesthetic: Essays on postmodern Culture, Washington, 1983.
[7] ћоль. ј. У—оциодинамика культурыФ, ћ., 1973, с.37-43.
[8] -//- с.44.
ј так же :
ѕолезные растени¤ в вашем доме!
MotoGP: јльваро Ѕаутиста выиграл гонку в —епанге в классе 250куб.см
јртефакты.
Ћё„» ѕЋј√»Ќјћ, фильтрам !
of creepy in that iТm really into anything УscaryФ and iТve always been
ѕроцветание
